Методична скарбничка

Інтерактивні методи навчання в початковій школі

Одним з основних методичних інновацій є інтерактивні методи навчання. Слово "інтерактив” прийшло до нас із англійської мови "interаct”. "Inter” – це "взаємний”, "act” – діяти. Інтерактивне навчання – діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя і учня.    Мета інтерактивного навчання – створювання комфортних умов навчання, при яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну досконалість, що робить продуктивним сам освітній процес.    Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це базується на співпраці, взаємо - навчанні: вчитель – учень, учень – учень. При цьому вчитель і учень – рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання. Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. Під час такого спілкування учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення.    Застосування інтерактивного навчання здійснюється шляхом використання фронтальних та кооперативних форм організації навчальної діяльності учнів, інтерактивних ігор та методів, що сприяють навчанню вміння дискутувати. Найбільш уживаними стали: ·       при фронтальній формі роботи такі технології: мікрофон, "мозковий штурм”, ажурна пилка, "незакінчене речення”; ·       при кооперативній формі: робота в парах ("Облич до обличчя”, "Один – удвох – усі разом”), робота в малих групах, акваріум; ·       інтерактивні ігри: "Рольова гра”, "Драматизація”, "Спрощене судове слухання”; ·       технології навчання у дискусії: метод "Прес”, "Обери позицію”.      Виходячи з вищезазначеного, на практиці необхідно використовувати інтерактивні форми в цілому, або ж взявши елементи, які більш доцільні до певного класу. Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що учні шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити "відкриття”, формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву.  ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ  1.     Технологія "Незакінчене речення”   (Я дякую своїй Батьківщині (родині, школі) за ..., бажаю їй ...  .  2.     Технологія "Мікрофон”  Завдання: поставити питання за своєю темою для іншої групи, але таке яке, сьогодні ще не звучало. Діти беруть мікрофон і запитують   Частіше використовуючи ті питання які чули на попередніх уроках.    Учитель ставить питання – учні відповідають.  3.     Технологія "Дерево рішень”  Проблема "Ознаки живого організму”, рішення  - дихання, живлення, розмноження, народження, ріст, смерть тощо.  Проблема "Умови існування живого організму”, рішення – світло, тепло, повітря, вода, їжа, земля тощо.  4.     Гра "Реклама на телеканалі”  Робота в групах. Кожна група вибирає картку, де вказана тема реклами.  Ми – пішоходи. Моя Батьківщина. Моя родина. Моя школа.  5.     Гра "Ключовий момент”.  Тест –перевірка знань (тестування)  6.     Технологія "Робота в групах”  Гра "Дослідники”:    дослідіть текст, порахуйте, скільки разів у ньому зустрічається слово "калина” і тому подібне.      7. Технологія "Мозкового штурму” – довести, пояснити   Мозковий штурм є прекрасний метод для використання досвіду учнів з метою розв’язання проблем та розробки ідей. Мозковий штурм спрацьовує найкраще в  групах по 5 –7 осіб.    Основні пункти     Чітко визначте проблему або тему для мозкового штурму. Працюйте в колі.      Виберіть лідера, який веде обговорення і заохочує появу нових ідей. Він повинен заохочувати кількість, а не якість ідей.       Правила мозкового штурму є такі.  1.     Жодної критики!  2.     Запозичення інших ідей є нормальним явищем.  3.     Бажана велика кількість ідей.  4.     Оцінка приходить пізніше.  Щоб вдосконалити якість ідей, надайте час дітям, щоб вони написали свої ідеї спочатку індивідуально.  8.   "Банани”  Вправа допомагає зламати стереотипи робити роботи лівої мозкової півкулі, логічного, раціонального мислення. Використовується як розминка.  (Напис на дошці: ШБІАСНТЬАЛІНТЕИР.)  Закресліть у цьому рядку шість літер таким чином, щоб літери, які залишаються (без зміни своєї послідовності), складали б добре знайоме слово. (Банани) У школі ведеться робота в напрямку впровадження нового режиму навчально-виховної роботи в умовах модульно-розвивальної системи навчання. Це система інтегрує в собі все те прогресивне, що накопичено в педагогічній теорії та практиці: побудова сторінок міні-підручників, які містять найважливіші опорні теоретичні положення, інструкції-рекомендації з вивчення теми, запитання, вправи тощо; створення програм самореалізації особистості та корекційних програм із тем. Усе це дає змогу інтенсифікувати уроки, найефективніше використовувати кожну хвилинку уроку, працювати з учнями індивідуально.  Школа І ступеня постійно перебуває в пошуку нових технологій. З 2004/05 навчального року школа залучена до обласного експериментального майданчика «Організаційно-технологічні основи психолого-педагогічного моніторингу процесу формування ключових компетентностей молодших школярів», де пріоритетним напрямом діяльності буде створення школи життєвої компетентності. Крокуючи даним шляхом, у цьому навчальному році провели міні-педраду з теми «Компетентнісно орієнтований урок - шлях до набуття школярами життєвих компетентностей, формування в них творчої особистості» і, як наслідок, - створено пам'ятки для вчителя «Компетентнісно орієнтований підхід до навчання молодших школярів». Крім названих у початковій школі застосовуються інші елементи освітніх технологій та методик: прийоми коментування, прийоми рефлексивної діяльності, проблемне навчання, пошукові методи, диференційоване різнорівневе навчання, інтерактивні методи навчання.  Різноманітні методики та технології дають учням варіанти діяльності, де формуються вміння та навички самовдосконалення.    Дитинство - це період розвитку, формування та становлення особистості. Дуже важливо в цей час створити умови доброзичливості, зацікавленості, ввести дитину у світ ігрових і реальних ситуацій, які б допомогли пізнати довкілля, орієнтуватись у стосунках з людьми, бути активними учасниками суспільних відносин. У виховну роботу включені всі класи початкової школи. Уся виховна робота має за мету забезпечити гармонійний розвиток дитини, створити умови для особистісного зростання, його самостійності та вміння позитивно й гуманно вирішувати конфліктні ситуації; уміння поважати позицію іншого, співпрацювати в колективі; поважати культуру та традиції родини. Учителі віддають перевагу створенню авторських виховних проектів, які організовують за методикою колективних творчих справ професора І. Іванова (проекти поновлюють кожного року). Усі виховні проекти являють собою практичну частину комплексно-цільової програми з виховання «Казки далекі та близькі», яка затверджена у вересні 2004 року. Також усі класні колективи початкової школи залучені до гри «Надежда, мы тебя прославим своими добрыми делами!». Гра допомагає молодшим школярам пізнати, освоїти світ, який постійно відкривається перед ними, сприяє розширенню діапазону дитячих захоплень і є одним з універсальних засобів для розкриття й самореалізації особистості кожної дитини. Одним з напрямів модернізації сучасної освіти є широке використання компетентнісного підходу, що пов’язано з розширенням освітнього простору за межі формальної освіти в паралельні структури системи безперервної освіти і формуванням навичок діяльності у школярів в конкретних ситуаціях.  Однією з основних проблем компетентнісного підходу є створення загальноприйнятої методики формування ключових компетентностей, визначення адекватних засобів їх реалізації. Даний підхід вимагає змін у методиці навчання, оскільки формування компетентностей вимагає створення певних навчальних ситуацій, що дозволяють учителю моделювати і здійснювати ефективний контроль за діяльністю учня.  Сьогоденні умови розвитку засобів навчання сучасної шкільної освіти зумовлюються зростаючими інтеграційними процесами, домінантними складовими яких є нові інформаційні технології (НІТ).  На сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства мультимедійні технології є просто необхідними. Особистісно-орієнтована освіта базується на таких засадах: • дитина в школі - повноцінна особистість;  • метою освіти є становлення особистості;  • педагогічні відносини базуються на принципах гуманізації і демократизації;  • учень є суб'єктом навчальної діяльності;  • талановитою є кожна дитина;  • в основі навчання лежить позитивна Я-концепція особистості;  • навчання на основі успіху, відмова від примушування.  Таким чином, можемо виділити спільні ознаки методик і технологій, які забезпечують реалізацію принципів особистісно-орієнтовіаної освіти:   1) своєю метою вони проголошують розвиток та саморозвиток учня з урахуванням його здібностей, нахилів, інтересів, ціннісних орієнтацій і суб'єктного досвіду;   2) створюються умови для реалізації та самореалізації особистості;   3) забезпечується суб'єктність учня за рахунок можливості впливу на хід діяльності (вибір змісту, засобів, методів, форм навчання);   4) навчання будується на принципах варіативності;   5) кінцевим продуктом є не лише здобуття знань, вироблення умінь і навичок, а й формування компетентностей;  Ключовими ознаками особистісно-орієнтованого навчання є: опора вчителя на суб'єктний досвід учня (на відміну від "суб'єктивний", який передбачає, що десь існує ще й об'єктивний, тобто правильний досвід), не несе в собі негативної оцінки. Поняття вживається на означення обумовленого процесом соціалізації емоційно-ціннісного ставлення особистості до певного факту, явища); суб'єкт-суб'єктні відносини учасників навчального пронесу (учень стає суб'єктом діяльності тільки тоді, коли реально може впливати на неї на всіх етапах: цілевизначення, планування, організації, рефлексії, оцінювання); діяльнісна основа (учні вчаться самостійно здобувати і застосовувати знання).   Крім технологій особистісно-орієнтованого навчання виділяють наступні групи педагогічних технологій: традиційні, педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів; педагогічні технології на основі підвищення ефективності управління та організації навчального процесу; педагогічні технології на основі дидактичного удосконалення та реконструюванні матеріалу; окремі предметні педагогічні технології; альтернативні, та вроджені педагогічні технології; педагогічні технології розвиваючого навчання та педагогічні технології авторських шкіл.  Нижче дамо характеристику окремим технологіям з вище перерахованих груп.   Групові (колективні) технології застосовувалися ще в середні віки. Ідеї взаємного навчання закладено ще бел-ланкастерській системі. Сучасна технологія розроблена і апробована О. Рівином (КСН), В. Дяченко (ГСН).  Групова (колективна) технологія навчання передбачає організацію навчального процесу, за якої навчання здійснюється у процесі спілкування між учнями (взаємонавчання) у групах. Група може складатися з двох і більше учнів, може бути однорідною або різнорідною за певними ознаками, може бути постійною і мобільною.  Групові форми навчання дають змогу диференціювати та індивідуалізувати процес навчання. Формують внутрішню мотивацію до активного сприйняття, засвоєння та передачі інформації. Сприяють формуванню комунікативних якостей учнів, активізують розумову діяльність. Робота в групах (колективна) дає найбільший ефект у засвоєнні знань.   Відкриті школи. Центри дослідної роботи в початковій і частково середній ланці освіти. Ці школи набули значного поширення на Заході. Їхньою особливістю є те, що значну частину часу діти проводять за межами навчального закладу. Вчитель завжди серед дітей: радить, підбадьорює, контролює. Діти перебувають у постійному контакті з "командою" педагогів, до кожного з яких учень може звернутися за допомогою. Учні в класі поділені за рівнями: "сильні", "середні", "слабкі", "відстаючі". Угрупування за рівнями здійснюється лише щодо навчання з основних предметів. Учні, які досягли успіху з будь-якого предмета, можуть вивчати курс старшого класу. Технології індивідуалізації процесу навчання. (А. Границька, В. Шадріков) - організація навчально-виховного процесу, при якій вибір педагогічних засобів та темпу навчання враховує індивідуальні особливості учнів, рівень розвитку їх здібностей та сформованого досвіду. Його основне призначення полягає в тому, щоб забезпечити максимальну продуктивну роботу всіх учнів в існуючій системі організації навчання. Індивідуальне навчання - форма, модель організації навчального процесу при якому: 1) вчитель взаємодіє лише з одним учнем; 2) один учень взаємодіє лише із засобами навчання (книги, комп'ютер тощо). Головною перевагою індивідуального навчання є те, що воно дозволяє повністю адаптувати зміст, методи та темпи навчальної діяльності дитини до його особливостей, слідкувати за кожною дією та операцією при вирішенні конкретних завдань, за його рухом від незнання до знання, вносити вчасно необхідні корективи в діяльність як учня, так і вчителя. В сучасній вітчизняній педагогічній практиці та теорії найбільш суттєвими прикладами технологій індивідуалізації навчання є:  • проектний метод;  • технологія продуктивного навчання;  • технологія індивідуального навчання І. Унт;  • адаптивна система навчання А. Границької;  • навчання на основі індивідуально-орієнтованого навчального плану В. Шадрікова.  Ігрові технології навчання (Й. Гензерг). Технології ігрового навчання - це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється у процесі включення учня в навчальну гру (ігрове моделювання явищ, "проживання" ситуації).  Сьогодні віддають перевагу терміну "імітація" замість "гра" (акцент переноситься на внутрішню сутність дії). Навчальні ігри мають за мету, окрім засвоєння навчального матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання учневі можливості самовизначитися, розвивати творчі здібності, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання.  Види ігор:  • навчальні, тренувальні, узагальнюючі;  • пізнавальні, виховні, розвиваючі;  • репродуктивні, продуктивні, творчі.   Інтерактивне навчання. В Україні розроблена та пропагується технологія інтерактивного навчання О. Пометун. Інтерактив (від анг.- взаємний та діяти). Інтерактивне навчання-це спеціальна форма організації пізнавальної активності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.  Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб'єктами навчання. Інтерактивне навчання сприяє формуванню навичок а вмінь як предметних, так і загальнонавчальних; виробленню життєвих цінностей; створенню атмосфери співробітництва, взаємодії; розвитку комунікативних якостей. Технологія передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем.  нтерактивне навчання - це навчання діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного розв'язання навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів.  Інтегровані технології (П. Ерднієв) - припускає, що вчитель за можливості чітко визначає реакції, поняття, ідеї та навички, які мають бути засвоєні учнем, а потім за допомогою багатостороннього підходу допомагає учневі спрямувати власну діяльність на досягнення цих цілей. При цьому учень може діяти у власному темпі, заповнюючи прогалини у своїх знаннях або пропускаючи те, що вже засвоєно.  Мультимедійні технології пов'язані із створенням мультимедіа-продуктів: електронних книг, енциклопедій, комп'ютерних фільмів, баз даних. У цих продуктах об'єднаються текстова, графічна, аудіо- та відеоінформація, анімація. Мультимедіа-технології перетворили комп'ютер на повноцінного співрозмовника, дозволили учням (будь-якого віку), не виходячи з навчальної аудиторії, будинку, офісу, бути присутніми на лекціях видатних вчених, брати участь у конференціях, діалогах, вести кореспонденцію. Як принципово новий навчальний засіб електронна книга відкрила можливості «читати», аналізувати «живі» озвучені сторінки, Тобто можливості бачити, чути, читати.  Мережеві технології призначені для телекомунікаційного спілкування учнів з викладачами, колегами, працівниками бібліотек, лабораторій, установ освіти тощо. Телекомунікаційний доступ до баз даних здійснюється через всесвітню мережу Інтернет. Формами мережевої комунікації є:   • електронна пошта - призначається для обміну інформацією між суб'єктами зв'язку, здійснення консультування, організації дистанційного навчання;   • телеконференція - дозволяє викладачеві та учням, що знаходяться на значній відстані одне від одного, організувати спільне навчання, обговорювати навчальні проблеми, брати участь у ділових іграх, практикумах тощо в умовах так званого віртуального класу.  Інноваційна діяльність є специфічною і досить складною, потребує особливих знань, навичок, здібностей. Впровадження інновацій неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням, розвиненою здатністю до творчості, сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій. Педагогів-новаторів такого типу називають педагогами інноваційного спрямування, їм властиві чітка мотивація інноваційної діяльності та викристалізувана інноваційна позиція, здатність не лише включатися в інноваційні процеси, але й бути їх ініціатором.  Завдяки старанням педагогів-новаторів нових орбіт сягало мистецтво навчання і виховання, їм належать різноманітні відкриття. На новаторську педагогічну практику зорієнтовано і немало представників науки, які свої авторські програми реалізують у закладах освіти не як експериментатори, а як учителі й вихователі. У новаторській педагогіці багатогранно втілена творча сутність навчально-виховного процесу. Якщо наукова педагогіка розвиває загальні закономірності і теоретичні проблеми виховання, то новаторська творить ефективні педагогічні технології.  Перед кожним із нас два шляхи: жити минулими заслугами, закриваючи очі на кардинальні зміни у світі, прирікаючи своїх учнів (і власних дітей) на життєвий неуспіх, або пробувати щось змінити у своєму ставленні до новітніх освітніх технологій. Гарно про це сказав І. Підласий: "Можна бездумно тужити за втраченими ідеалами, скаржитись на падіння духовності та вихованості, втрату людяності й моральності, загалом на життя і зовсім незвичну школу, але хід подій вже не повернути. Погрожувати поїздові, що стрімко віддаляється від перону, дозволено лише дітям"[8, с. 12].  Таким чином, одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації вищої освіти України є забезпечення якості підготовки спеціалістів на рівні міжнародних стандартів. Розв'язання цього завдання можливе за умови зміни педагогічних методик та впровадження інноваційних технологій навчанн Інформаційні технології на уроках в початковій школі  У світі, який стає усе більш залежним від інформаційних технологій, школярі і учителі мають бути знайомі з ними. Вважаю, що учитель, КТ, що не володіє, незабаром буде не цікавий сучасному школяру. Не можна тут не погодиться із словами До. Барретта, головного виконавчого директора корпорації ЮТІ: «Як педагог, ви не можете не замислюватися над тим, що чекає Ваших учнів. Ви знаєте,  що майбутнє зажадає від них величезного запасу знань в області сучасних технологій«. Міністр освіти і науки РФ А. Фурсенко утвер-ждает: »Сучасному учителеві необхідно надавати учням можливість користуватися передовими інформаційними технологіями в самостійних дослідницьких роботах. Адже учитель сьогодні повинен не просто учити, але учити вчитися«. Тому освоєння методу проектів разом з використанням КТ є одним з головних завдань моєї самоосвіти як учителя.  Гра з використанням комп'ютерних технологій завойовує усе  велику популярність у моїх учнів. Наша школа - мільйонер придбала інтерактивні дошки, які стали улюбленим посібником для учнів, а гра - доступнішою і частішою  прерогативою на уроці. Учні самі йдуть правильні рішення до поставлених завдань, планують прийоми, спрямовані на їх рішення, погоджують свої дії і як підсумок, приходять до заповітної мети - отримання знання.  Я часто працюю в кабінеті інформатики, намагаючись підтримувати інтерес до вчення у моїх маленьких друзів. Разом з дітьми я здійснюю подорожі в улюблені казки з улюбленими героями, ми летимо в космос, ходимо в походи по незвіданих стежинах країни Знань.  Уроки із застосуванням комп'ютерних технологій особливо запали в душу моїм дітям. Вони активно включаються в роботу і, за моїми спостереженнями, краще запам'ятовують новий матеріал. І повторитися не можна, та і неможливо, адже мої учні чекають кожного разу нового і з нетерпінням.  Інтерактивна дошка - справжнє диво. Діти із задоволенням працюють на ній. Адже тут можна писати, не боячись, що що - або зіпсуєш, можна пересувати об'єкти, знаходячи вірні рішення, можна самим знаходити алгоритми, вірні кроки до отримання потрібної інформації, можна вчиться самому і учити свого товариша.  Ігрова методика є присутньою в моїй діяльності упродовж усього курсу початкової школи.  За результатами психологічних досліджень можна виділити наступні професійно важливі якості педагога відносно ігрової діяльності дітей :  уміння спостерігати гру, аналізувати її, оцінювати рівень розвитку ігрової діяльності; планувати прийоми, спрямовані на її розвиток;  збагачувати враження дітей з метою розвитку їх ігор; звертати увагу дітей на такі враження їх життя, якіможуть послужити сюжетом хорошої гри;  уміти організовувати початок гри; широко використовувати непрямі методи керівництва грою активізуючі психічні процеси дитини, його досвід,  проблемні ігрові ситуації (питання, ради, нагадування) і д.р.;  створювати сприятливі умови для переходу гри на більшевисокий рівень;  уміти самому включатися в гру на головних або другорядних ролях, встановлювати ігрові стосунки з дітьми;  уміти навчати грі прямими способами (показ, пояснення); регулювати взаємини, надати конфлікти, що виникають   в процесі гри, давати яскраві ігрові ролі дітям з низьким социометрическим статусом, включати в ігрову діяльність соромливих, невпевнених, малоактивних дітей;  пропонувати з метою розвитку гри нові ролі, ігрові ситуації ігрові дії;  учити дітей обговорювати гру і оцінити її.  Складність керівництва грою пов'язана з тим, що вона є вільною діяльністю дітей. Для мене важливо зберегти цю свободу і непринуж-денность у дітей.  Отже, пізнавально-ігрова діяльність на уроках допомагає мені:  Забезпечувати доступність вивчення програмного матеріалу; Активізувати розумову діяльність учнів, увагу діітей, творчих сил і пізнавальної діяльності молодшого школяра;  Розвивати спостережливість, кмітливість, самостійність мышления, образне і логічне мислення, інтелект кожної дитини;  Серйозну, напружену працю зробити цікавою і цікавою для кожного учня.  На уроках де знаходиться місце грі, завжди панує гарний настрій, а це запорука продуктивній роботі. Гра дозволяє увірватися на урок гумору,  фантазії, творчості, а найголовніше учить дітей бути добрими і справедливими. У грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі здібності особи. Без гри немає, і не може бути повноцінного розвитку особистості. Структура уроку іноземної мови  ЗМІСТ Вступ. Педагогічна наука розглядає процес навчання як свідому й цілеспрямовану умисну діяльність учителя та учнів. В сучасній школі ця діяльність здебільшого проходить в рамках уроку, який доповнюється самостійними заняттями вдома, позакласною роботою та факультативними заняттями предмета Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах. Підручник. Київ. Ленвіт. 1999 р. С. 232-242. Урок іноземної мови, як основна організаційна одиниця навчального процесу, є його частиною і водночас самостійною, цілісною ланкою. До нього ставляться ті ж загальнодидактичні й методичні вимоги, що й до всього навчального процесу. В ньому синтезуються закономірності навчання, органічно взаємодіють цілі, зміст і методи. Він реалізує методичну концепцію, покладену в основу навчання. Тому проблеми уроку звичайно розглядають разом з питаннями методики та організації циклу уроків. Структура уроку визначається його змістом і місцем у циклі уроків. Тради-ційно урок складається з етапів. Поняття "етап" пов'язане з рухом до поставленої мети в рамках певного відрізку часу, тому етап усталений в дидактиці як структурна одиниця уроку. Проте один лише "набір" етапів уроку, розташованих у певній послідовності, не складає його структури. Структура уроку зумовлюється сукупністю закономірностей його внутрішньої організації, згідно яких компонуються його етапи. 1. Урок, як основна форма організації навчання. 1.1. Особливості уроку та його структури, як форми організації навчання. Основною організаційною формою навчання в сучасній школі є урок. Урок — форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня під-готовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу. Урок має такі особливості: є завершеною та обмеженою в часі частиною нав-чального процесу, під час якого розв'язуються певні навчально-виховні завдання; кожен урок включається в розклад і регламентуєть-ся в часі та за обсягом навчального матеріалу; на відміну від інших форм організації навчання є постійною формою, що забезпечує систематичне засвоєн-ня учнями знань, умінь і навичок; відвідування уроків обов'язкове для всіх учнів, то-му вони вивчають систему знань, поділених поурочно, в певній логіці; є гнучкою формою організації навчання, яка дає змогу використовувати різні методи, організовувати фрон-тальну, групову та індивідуальну навчальну діяльність уч-нів; спільна діяльність учителя й учнів, а також спілку-вання великої сталої групи учнів (класу) створює можли-вості для згуртування колективу дітей; сприяє формуванню пізнавальних якостей особи-стості (активності, самостійності, інтересу до знань), а та-кож розумовому розпитку учнів Педагогика школы / Под ред. Г.И. ІЦукиной. — С. 329 — 330.. У дидактиці існує кілька підходів до класифікації уро-ків залежно від ознак, узятих за основу. За способами проведення виділяють уроки-лекції, уроки-бесіди, уроки-диспути, уроки самостійної роботи учнів та ін. За етапа-ми навчальної діяльності — вступні уроки, уроки первин-ного ознайомлення з матеріалом, уроки формування по-нять, виведення законів і правил, уроки застосування знань на практиці, уроки повторення й узагальнення ма-теріалу, контрольні уроки, комбіновані уроки. Найбільш вдалою в сучасній теорії та практиці навчан-ня є класифікація, в основу якої покладено дидактичну мету і місце уроку в загальній системі уроків (Б. Єсипов, М. Махмутов, В. Онищук). Перебуваючи на однакових по-зиціях, ці автори пропонують різну кількість типів уроків. За класифікацією В. Онищука розрізняють такі типи: 1) урок засвоєння нових знань; 2) урок формування вмінь і навичок; 3) урок застосування знань, умінь і павичок; 4) урок узагальнення і систематизації знань; 5) урок перевірки, оцінювання та корекції знань, умінь і навичок; 6) комбінований урок Онищук В.Л. Урок в современной школе. - М., 1980. — С. 70. Кожен тип уроку має свою структуру, тобто склад (з яких елементів або етапів складається), послідовність (в якій послідовності ці елементи входять у заняття), зв'язок (як вони пов'язані між собою). Ключовим компонентом класно-урочної форми рганізації навчання є урок – форма організації навчання, за якої навчальні заняття проводяться вчителем із групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовленості протя­гом точно встановленого часу, за сталим розкладом. Умовно кажучи, урок — це «відрізок» навчального про­цесу, який є закінченим за смислом, у часі й організаційно. Від якості уроку залежить ефективність функціонування всієї школи. Тому багато теоретиків і практиків працюють над його вдосконаленням. Загальні вимоги до уроку такі: • проведення уроку на основі сучасних наукових досяг­нень, передового педагогічного досвіду, закономірностей навчального процесу; • проведення уроку на основі методик гуманних дидак­тичних концепцій; • особистісна спрямованість, тобто забезпечення учням умов для самореалізації та ефективної навчально-пізнаваль­ної діяльності з урахуванням їхніх інтересів, потреб, на­хилів, здібностей та життєвих настанов; • оптимальне поєднання і системна реалізація на уроці дидактичних принципів; • встановлення міжпредметних зв'язків, які усвідомлю­ються учнями; • зв'язок із раніше засвоєними знаннями, навичками, уміннями, опора на досягнутий рівень розвитку учнів; • актуалізація, стимулювання й активізація розвитку всіх сфер особистості учня: мотиваційної, пізнавальної, емоційно-вольової, фізичної, моральної тощо; • логічність, вмотивованість і емоційність усіх етапів навчально-пізнавальної діяльності учнів; • ефективне застосування сучасних дидактичних за­собів, особливо — комп'ютерних; • тісний зв'язок із життям, першою чергою — з особис­тим досвідом учня; • формування практично необхідних знань, навичок, умінь, ефективної методики навчально-пізнавальної діяль­ності; • формування мотивації навчально-пізнавальних дій, професійного становлення, потреби постійної самоосвіти; • діагностика, прогнозування, проектування і плануван­ня кожного уроку. Окрім цього, кожен урок має сприяти ефективній рере­алізації основних функцій дидактичного процесу — освітньої, розвиткової, виховної та самовдосконалення. В контексті сучасних концепцій навчання на перший план, замість освітньої, виходить виховна функція дидактичного процесу — формування всебічно та гармонійно розвинутої особистості. Це вимагає, безумовно, зміни парадигми уроку з метою формування духовного світу учня, допомоги в йо­го самоактуалізації та самореалізації, визнання права бути суб'єктом навчального процесу і формування суб'єкт-суб'єктних взаємин на кожному уроці. Така парадигма має бути гуманною і особистісно спрямованою. Відповідно, грунтовно змінюється зміст цих функцій та вимоги до уроку. Виховні вимоги до уроку: — формування і розвиток в учнів національної свідо­мості, самосвідомості та ментальності, провідних рис грома­дянина своєї держави; — формування в учнів високої духовності, підвалину якої мають становити загальнолюдські, національні та про­фесійні цінності, широка моральна, правова, екологічна, політична, художньо-естетична й фізична культура; — формування і розвиток в учнів активної життєвої на­станови, допомога в самоактуалізації та самореалізації у на­вчальному процесі та майбутній професійній діяльності; — вміле поєднання дидактичних, розвиткових і вихов­них завдань кожного уроку та їх творче спрямування на формування і розвиток всебічно і гармонійно розвиненої особистості; — формування і розвиток мотивації постійного само­вдосконалення і змістовної професійної діяльності шляхом реалізації потенційних інтелектуальних, фізичних та інших можливостей; — підпорядкування виховної мети кожного уроку за­гальній меті виховання тощо. Розвиткові вимоги до уроку: — спрямованість кожного уроку на максимальний роз­виток духовних, інтелектуальних, фізичних і творчих здібностей кожного учня, його провідних психічних рис; — направленість кожного уроку на «зону найближчого розвитку» учня та її творче проектування і реалізація; — проведення занять з урахуванням індивідуально-психічних особливостей кожного учня та активна допомога в його самовдосконаленні тощо. Дидактичні вимоги до уроку: — чітке визначення освітніх завдань кожного уроку та їх творче поєднання із загальною метою вивчення конкретного предмета й формування особистості учня в навчально-виховному процесі; — оптимальне визначення змістового компонента кож­ного уроку з урахуванням особистісної спрямованості на­вчально-виховного процесу; — широке використання методів, прийомів і способів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів та їхнього творчого розвитку; — творчий підхід до обгрунтування методики проведен­ня кожного уроку; — опора на загальнолюдські цінності в застосуванні принципів навчання; — забезпечення активного зворотного зв'язку, дієвого контролю і управління тощо. Крім зазначених, обов'язково слід мати на увазі й інші вимоги до уроку: — організаційні (чіткість, раціональне використання ча­су, обладнання, дисципліна тощо); — управлінські (цілеспрямованість, оперативність, кон­кретність, стиль управління тощо); — санітарно-гігієнічні (температура, освітленість, працездатність, перевтома тощо); — етичні (рішучість, вимогливість, принциповість, справедливість, тактовність тощо); — психологічні (врахування індивідуально-психічних особливостей учнів, психічного стану учнів і вчителя, наст­рою вчителя та ін.) тощо. Класифікацій уроків є десятки. Проблема ця дуже складна і не вирішена остаточно ні у світовій, ні у вітчиз­няній дидактиці. Сучасна класифікація уроків здійснюється на основі ди­дактичної мети. Авторами такої класифікації є В. О. Онищук, М. А. Сорокін, М. І. Махмутов та ін. Основні типи уроків у сучасній вітчизняній школі: · комбіновані (змішані) уроки; · уроки засвоєння нових знань; · уроки формування навичок і вмінь; · уроки узагальнення і систематизації знань; · уроки практичного застосування знань, навичок і умінь; · уроки контролю і корекції знань, навичок і вмінь. Така класифікація є найзручнішою для планування, прогнозування діяльності вчителя, обгрунтування методики кожного уроку. Кожен тип уроку має свою структуру, тобто етапи побу­дови уроку, їх послідовність, взаємозв'язки між ними. Ха­рактер елементів структури визначається завданнями, які слід постійно вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш оптимальним шляхом досягти тієї чи іншої дидак­тичної, розвиткової та виховної мети уроку. Визначення і послідовність цих завдань залежать від логіки і зако­номірностей навчального процесу. Зрозуміло, логіка за­своєння знань відрізняється від логіки формування навичок і вмінь, а тому і різниться структура уроків відповідних типів. Кожний тип уроку має свою структуру. • Комбінований урок: перевірка виконання учнями до­машнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів; повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння; сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу; ос­мислення, узагальнення і систематизація нових знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання. З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у су­часній загальноосвітній школі. Йому належить 75—80 відсотків загальної кількості уроків, що проводяться. Цей тип уроку здебільшого використовується в початкових і се­редніх класах. Розкриємо зміст основних етапів комбінованого уроку. Підготовка вчителя до уроку. Цей етап передбачає: вив­чення учнів класу; стилю викладання інших вчителів у цьо­му класі; докладне вивчення змісту навчального матеріалу; планування навчальної роботи; підготовку навчально-ма­теріальної бази. Підготовка вчителя до конкретного уроку. В. О. Сухомлинський зазначав, що вчитель до уроку готується все своє життя. Його підготовка до конкретного уроку включає: формулювання теми; визначення виховної, розвиткової та дидактичної цілей уроку; підбір конкретного матеріалу до теми; визначення структури вибраного типу уроку; визна­чення методики уроку; підготовку дидактичних засобів і ма­теріалів; визначення форми контролю й оцінки знань, на­вичок і вмінь; визначення місця й ролі спостереження, де­монстрування засобів наочності і опитування в рамках уро­ку; перевірку своєї готовності до уроку; перевірку готов­ності учнів до уроку. Тематичне планування передбачає визначення типу уро­ку; визначення обсягу навчального матеріалу; підготовку за­собів наочності, використання технічних засобів навчання й підбір фактичного матеріалу. Поурочний план включає дату проведення уроку, його порядковий номер за тематичним планом; назву, тип уроку і його мету; структуру уроку; зміст уроку; методи роботи вчителя й учнів; навчальне обладнання і домашнє завдання. Початок уроку. Організація активної участі учнів в уроці є важливою методичною проблемою. Вона не повинна за­бирати багато часу, тому учнів бажано залучати до навчаль­но-пізнавальної діяльності з першої хвилини уроку. Для цього початок уроку має бути динамічним, давати учням за­ряд енергії, бадьорості, діловитості. Урок починається так: взаємне вітання вчителя й учнів; перевірка відсутніх; пе­ревірка зовнішнього стану приміщення; перевірка робочих місць та зовнішнього вигляду учнів; організація уваги. Важливість повторювально-навчальної роботи зумовлена трьома причинами: 1) більш відповідальним ставленням учнів до підготов­ки до уроку, бо їхні знання обов'язково перевіряються; 2) актуалізацією знань учнів під час перевірки, що сприяє усвідомленню, поглибленню, систематизації та закріпленню навчального матеріалу; 3) спрямованістю повторення і перевірки знань на роз­виток мовлення та мислення учнів. Тому ця робота має бу­ти творчою і, водночас, націленою як на окремого учня, так і на весь клас. З цією метою можна застосувати індивідуальне усне опитування, фронтальне та інші види опитування з поуроч­ним оцінюванням. Повідомлення теми, цілі й завдань уроку. Тему кожного уроку вчитель повідомляє на початку заняття або роботи над новим матеріалом. При цьому важливо чітко її сформу­лювати, визначити завдання уроку й основні питання, які учні мають засвоїти. Мотивування вчителем навчально-пізнавальної діяль­ності учнів має відбуватися протягом всього уроку. Воно спрямоване на формування і розвиток в учнів широких інтересів, потреб в різноманітних знаннях, чітких життєвих перспектив, професійної орієнтації та самовдосконалення. Мотиви — це внутрішні імпульси, які спонукають учня до активної навчально-пізнавальної діяльності. Пояснення матеріалу. Цей етап повинен відповідати та­ким вимогам: учитель має продумати своє місце в класі, щоб його було чути і видно всім учням; не ходити по кла­су; говорити голосно і чітко; темп розповіді має бути розміреним; мова доступною. При цьому важливо спирати­ся на попередній досвід учнів; виділяти істотне й головне в навчальному матеріалі; послідовно викладати тему; викори­стовувати ілюстративний і демонстраційний матеріал. Сприймання, осмислення і засвоєння нового матеріалу. Сприймання є першим етапом процесу засвоєння учнями нового матеріалу. Воно найбільш успішне, коли правильно поєднано виклад матеріалу, наочні посібники та самостійну роботу учнів. Осмислення знань — це заглиблення в суть явищ, процесів, які вивчаються. Воно передбачає насампе­ред розкриття внутрішніх закономірностей цих явиш. Ос­новними прийомами такої роботи є аналіз і синтез, абстра­гування і конкретизація, порівняння й узагальнення, моде­лювання, класифікація тощо. Формування навичок і вмінь. Разом із засвоєнням на­вчального матеріалу учні засвоюють різноманітні навички та вміння, що формуються на основі знань. Основні компо­ненти формування навичок і вмінь: розбір і засвоєння пра­вила, яке лежить в основі навички; подолання труднощів під час набуття навички; вдосконалення й автоматизація навички; закріплення досягнутого рівня навички та викори­стання її на практиці. Основним методом формування на­вичок є вправи. Підбиваючи підсумки уроку, вчитель коротко повідомляє цілі уроку і визначає, чи досягнуті вони, оцінює дисципліну як окремих учнів, так і всього класу. Домашнє завдання. Методика передбачає чітку систему домашніх завдань; визначення і конкретизацію окремого домашнього завдання; визначення часу на ознайомлення з ним учнів; дохідливість домашнього завдання; інструктаж про його виконання. • Урок засвоєння нових знань: перевірка домашнього за­вдання, актуалізація і корекція опорних знань; повідомлен­ня теми, цілей і завдань уроку; мотивування учіння; сприй­мання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу, ос­мислення зв'язків і залежностей між елементами вивченого матеріалу; узагальнення і систематизація знань; підсумки уроку; повідомлення домашнього завдання. • Урок формування навичок і вмінь: перевірка домашнь­ого завдання, актуалізація і корекція опорних знань, нави­чок і вмінь; повідомлення теми, цілей і завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; вивчення нового ма­теріалу (вступні, мотиваційні та пізнавальні вправи); пер­винне застосування нових знань (пробні вправи); са­мостійне застосування учнями знань у стандартних ситу­аціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завдан­ням); творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи); підсумки уроку і повідомлення домашньо­го завдання. • Урок узагальнення і систематизації знань: повідомлен­ня теми, цілей та завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; відтворення й узагальнення понять і за­своєння відповідної їм системи знань; узагальнення та сис­тематизація основних теоретичних положень і відповіднихнаукових ідей; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання. • Урок практичного застосування знань, навичок і вмінь: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь; повідомлення теми, цілей і завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; осмис­лення змісту й послідовності застосування способів вико­нання дій; самостійне виконання учнями завдань під кон­тролем і за допомогою вчителя; звіт учнів про роботу і тео­ретичне обгрунтування отриманих результатів; підсумки уроку й повідомлення домашнього завдання. • Урок контролю і корекції знань, навичок і вмінь: повідо­млення теми, цілей та завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; перевірка знання учнями фактичного ма­теріалу й основних понять; перевірка глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення; застосування учня­ми знань у стандартних і змінних умовах; перевірка, аналіз і оцінка виконаних під час уроку робіт; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання. Методика визначених типів уроків складається з трьох частин: — організація роботи — 1—3 хв.; — основна частина (формування знань, навичок і вмінь; їх засвоєння, повторення, закріплення і контроль; застосування на практиці тощо) — 35—40 хв.; — підведення підсумку уроку і повідомлення домаш­нього завдання — 2—3 хв. Творчі педагоги постійно вдосконалюють методику про­ведення класичного уроку, в результаті чого в навчальний процес впроваджуються нестандартні уроки. Нестандарт­ний урок — це імпровізоване навчальне заняття, що має не­традиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Найпоширеніші серед них — уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки—ділові ігри, уроки-занурення, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп'ютерні уроки, уроки-консиліуми, уроки-твори, уроки-винаходи, уроки-заліки, театралізовані уроки, уроки взаємного навчання учнів, уроки творчості, уроки-сумніви, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-концерти, уроки-екскурсії, інтегральні уроки тощо. Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчаль­но-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, фор­мують мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подоба­ються учням і викликають у них творчий інтерес. Отже, форма організації навчання є важливою дидактич­ною проблемою, яка безпосередньо впливає на результатив ний компонент навчального процесу. Вона тісно пов 'язана з методами і засобами навчання, бо кінцевий результат визна­чається комплексом дидактичних умов, серед яких важливе місце посідають організаційні форми навчання. Сучасні педагогічні технології. (Цільові орієнтації та особливості методики ) I. Технології на основі особистісної орієнтації педагогічного процесу. 1.Педагогіка співробітництва. Людина є мірилом всіх речей Протагор. Цільові орієнтації: Перехід від педагогіки вимог до педагогіки відносин. Гуманно-особистісний підхід до дитини. Єдність навчання і виховання. Особливості змісту і методики: Гуманно особистісний підхід до дитини. Дидактичний, активізуючий і розвиваючий комплекс. Концепція виховання. Педагогізація оточуючого середовища. Формування позитивної Я - концепції особистості Усі діти талановиті. У кожній дитині- чудо; чекай його! Носії: Лисенкова С. М., Шаталов В. Ф., Ільїн Є.М., Амонашвілі Ш. О., Селевко Г. К. – Іванов І.П. 2. Гуманно-особистісна технологія Ш.О. Амонашвілі Даруй себе дітям! (Із заповідей Ш.О. Амонашвілі) Тбілісі Цільові орієнтації: Сприяти становленню, розвитку і вихованню в дитині благородної людини шляхом розкриття її особистісних якостей. Облагороджування душі і серця дитини. Розвиток і становлення пізнавальних сил дитини. Забезпечення умов для розширеного і поглибленого об`єму знань і умінь. Ідеал виховання-самовиховання. Особливості методики: Гуманізм- мистецтво любові до дитини, дитяче щастя , свобода вибору, радість пізняння. Індивідуальний підхід-вивчення особистості, розвиток здібностей. Майстерність спілкування. Резерви сімейної педагогіки. Навчальна діяльність: o    оцінка діяльності дітей. o    урок-ведуча форма життя дітей. Система Є.М. Ільїна: викладання літератури , як предмету, що формує людину. м. С.-Петербург, СШ №84 Примножувати, а не лише поважати людину в людині Є. М. Ільїн. Цільові орієнтири: Моральне та емоційне виховання особистості. у процесі якого здійснюється необхідне навчання. Викладання літератури як мистецтва. Особливості методики: Формула: до особистості від досвіду до аналізу худ. творів до книги Уроки літератури: а) Людинотворчий процес б) Урок-спілкування, це мистецтво, життя в) Спектакль, співтворчість двох моралістів – письменника і вчителя. д) Відкриття , а не аргументи і факти. е) Спільна дійсність учителя і учня на творчій основі Мета: Допомагати підлітку повірити в свої сили. Пробудити в ньому кращі якості особистості, підвести до висот гуманності і громадянськості. II. Технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів 1. Ігрові технології Педагогічні ігри Щодо галузі діяльності: o    фізичні o    трудові o    психологічні o    інтелектуальні o    соціальні Щодо характеру педагогічного процесу: o    навчальні o    творчі o    розвиваючі o    виховуючі o    комунікативні o    пізнавальні та ін. Щодо ігрової методики: o    предметні o    рольові, o    імітаційні, o    сюжетні, o    ділові, o    драматизація Щодо предметної галузі: o    математичні, o    біологічні, o    хімічні, o    театральні, o    трудові, o    спортивні, o    фізичні, o    екологічні, o    музичні, o    літературні, o    туристичні і т.д. Щодо ігрового оточення: o    без предметів, o    настільні, o    вуличні, o    з предметами, o    кімнатні, o    комп’ютерні і т . д. Носії: 1.Розвиваючі ігри Б.П.Нікітіна 2.Навчально-музичні теорії В.В.Кирюшина, Азаров Ю.П., Шмаков С.О., Ельконін Д.Б., Анікеєва Н.П., Занько С.Ф., Співаковський О.С. 2.Проблемне навчання. Знання – це діти здивування і зацікавленості. Луї де Братль. Цільові орієнтації: Придбання знань, умінь, навичок. Засвоєння способів самостійної діяльності. Розвиток пізнавальних і творчих здібностей. Особливості методики. Проблемні методи засновані на створенні проблемних ситуацій, активної пізнавальної діяльності учнів, яка складається з пошуку і вирішення складних питань, які вимагають актуалізації знань, аналізу, уміння бачити за окремими фактами явище, закон. Два види проблемних ситуацій: психологічна, педагогічна. Методичні пройоми створення проблемних ситуацій: §  учитель підводить учнів до протиріччя і пропонує знайти самим спосіб його вирішення, §  викладає різні точки зору на одне і теж питання, §  пропонує різні позиції розгляду явища, §  ставить конкретні питання, §  визначає проблемні теоретичні і практичні завдання. §  спонукає робити порівняння, узагальнення, висновки. 3.Технологія комунікативного навчання іншомовній культурі (Ю.І.Пассов) Липецьк Найбільша розкіш на Землі – це розкіш людського спілкування. А.С.Екзюпері. Цільові орієнтації: Навчання іншомовному спілкуванню з допомогою спілкування. Засвоєння іншомовної культури. Особливості методики: Вправи: умовно-мовні і мовні. Умовно-мовні- вправи спеціальні для формування навичок. Для них характерні: однотипова повторювальність ЛО, безперервність у часі. Мовні вправи - переказ тексту своїми словами, опис картини, серії картин, осіб, предметів, коментування. Помилки: Фонетичні- виправллення одразу; мовні- не випр. (лише ті, які заважають розумінню). Простір спілкування. Носії: Китайгородська Г. О., Скалкін В. Л. Пассов Ю. І. 4. Технологія інтенсифікації навчання на основі схемних і знакових моделей навчального матеріалу (В. Ф. Шаталов). Дайте мені точку опори, і я переверну всю Землю Архімед. Цільові орієнтації: Формування ЗУН Навчання всіх дітей, з будь-якими індивідуальними даними Прискорене навчання (навчання за 9 років в об`ємі середньої школи) Особливості методики: Вивчення теорії в класі, повторне пояснення- по опорному конспекту;короткий огляд по ОК, індивідуальна робота учнів над своїми конспектами, фронтальне закріплення по блоках конспекту. Самостійна робота вдома: опорний конспект + підручник + допомога батьків. Перше повторення- фронтальний контроль засвоєння конспекту Усне проговорювання опорного конспекту. Друге повторення- узагальнення і систематизація. Носії: Шейман В. М. (Фізика) Гайшут О. Г. (Математика), Меженко Ю. С. (рос. мова.) Шевченко С. Д. (Історія) III. Технології на основі ефективності управління і організації навчального процесу 1. Технологія С. М. Лисенкової: Перспективно випереджаюче навчання з використанням опорних схем при коментуючому управлінні м. Москва СШ №587 Будь-яка економія зводиться в кінці-кінців до економії часу К. Маркс Цільові орієнтації: Засвоєння ЗУН; оріентир на стандарти Успішне навчання всіх. Особливості методики: У першому класі- без домашніх завдань. Д/З з нової теми дається лише тоді, коли воно стає доступним для самостійного виконання кожним. Механічне зазубрювання правил відсутнє. Диференційне опитування: кожного учня опитують у “його час”-коли він може відповісти. Виховання в дитині організованості Взаємодія з батьками. Усі “кити” і прийоми застосовуються у взаємодії. 2. Технологія рівневої диференціації. Цільові орієнтації: Навчання кожного на рівні його можливостей і здібностей. Пристосування (адаптація) навчання до особливостей різних груп учнів. Особливості методики: Блочна подача матеріалу. Робота з малими групами на кількох рівнях засвоєння. Наявність навчально-методичного комплексу: банк завдань обов`язкового рівня, система спеціальних дидактичних матеріалів, виділення обов`язкового матеріалу в підручнику, завдань обов`язкового рівня. Носії: Гузик М. П.(Крим.), Фірсов В. В.(Москва) 3 Культуровиховуюча технологія диференційованого навчання дітей за інтересами (Закатова І. М.) СШ№ 59 м. Ярославль 4. Технологія індивідуалізаціЇ навчання. (Інге Унт (робочі зошити на друкованій основі),Шадриков В. Д. (навчальні плани і програми для 6 рівнів) Границька А. С. (2 частини уроку: І- навчання всіх; ІІ- самостійна та індивідуальна робота) 5. Технологія програмованого навчання Цільові орієнтації: Ефективне навчання на основі науково розробленої програми Навчання, що враховує індивідуальні дані дитини. 6. Колективний спосіб навчання (Ривин О. Г. , Дяченко В. К.) 7. Комп`ютерні технології. IV.Технології на основі дидактичного удосконалення та реконструювання матеріалу 1. Екологія і діалектика (Л. В.Тарасов /”Росток”/ Пушкарьова Т.М) Сумський педінститут Цільові орієнтації: Ранній і всебічний розвиток дітей. Розвиток екологічного і діалектичного мислення. Завершення загальноосвітнього етапу навчання 9-м класом. Перехід на старшому ступені на профільне навчання (ліцей), яке забезпечує серйозну професійну підготовку. Забезпечення високого культурного рівня випускників. 2.“Діалог культур” (Біблер В.С., Курганов С.Ю.) 3.Укрупнення дидактичних одиниць (П.М.Ерднієв) 4.Реалізація теорії поетапного формування розумових здібностей (М.Б.Волович, Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін) V.Приватнопредметні педагогічні технології. 1.Технологія раннього та інтенсивного навчання грамоті. (Зайцев М.О.) Цільова орієнтація. Навчити дитину читати і рахувати в межах 10 до 5-ти років. 2. Технологія вдосконалення загальнонавчальних умінь у початковій школі.(Зайцев В.М.) Цільові оріентації: -Підготувати психіку дошкільнят і першокласників до розвитку мови. -Досягти оптимальність читання у 2-3-у кл.(120 с/хв.) -Підвищити швидкість письма в 3 кл.(60 б/хв.) -Підвищити орфографичну грамотність у 2 рази. 3.Педагогічна технологія на основі ефективних уроків. (Окунєв А.А.) м. С-Петербург, сш№526. 4.Система поетапного навчання фізиці (М.М.Палтишев) ПТУ№1 м.Одеса. Цільові орієнтації: -Формування ЗУН. -Навчання умінню вчитися. -Звязок із життям,мистецтвом,виробництвом. Особливості методики: -Програмовий матеріал розділено на опорні теми. -Блочна смислова розбивка теми. -Авторські опорні плакати. -Багаторазове проговорювання. -Творчий характер навчання (запрошення до творчості). -Використання ігрової діяльності. -Жорстка система заліків з кожної теми. -Диференціація у вигляді розміщення по рядах – рівнях навченості. VI. ПРИРОДОВІДПОВІДНІ ТЕХНОЛОГІЇ. 1.Природовідповідне виховання грамотності (О.М.Кушнір) Технологічні карти: розвитку навичок читання; розвитку навичок письма; засвоєння граматичного феномена. 2.Технологія саморозвитку(Марія Монтесорі.) Цільові орієнтації: Всебічний розвиток Виховання самостійності Поєднання в свідомості дитини предметного світу і мислительної діяльності. VII. Технологія розвиваючого навчання. Хто не знає, в яку гавань він пливе, для того нема попутного вітру. Сенека. 1.Система розвиваючого навчання Занкова Леоніда Володимировича (послідовник школи Л.С.Виготського). Цільові орієнтації: Всебічний загальний розвиток особистості. Створення основи для всебічного гармонійного розвитку. Особливості методики: Основна мотивація навчальної діяльності- пізнавальний інтерес. Залучити учнів до різновидів діяльності, використовуючи дидактичні ігри, дискусії і такі методи навчання які спрямовані на збагачення уяви, мислення, пам’яті,мови. 2.Технологія розвиваючого навчання Д.Б.Ельконіна-В.Б.Давидова. Ця технологія спрямована на розвиток логічного, теоретичного мислення. 3.Системи розвиваючого навчання з напрямком на розвиток творчих якостей особистості. (Волков І.П., Альтшуллер Г.С., Іванов І.П. (1925-1991) Волков І.П.-Виявлення і розвиток творчих здібностей. АльтшуллерГ.С.-Технологія технічної творчості (теорія рішення винахідницьких завдань.) Іванов І.П.-Технологія виховання суспільної творчості. Автор методики комунарського виховання, методики колективних творчих справ. 4. Технологія саморозвиваючого навчання. (Селевко Г.К.) VIII. Педагогічні технології авторських шкіл: І.Г Песталоцці, Я. Корчак, С.Т.Шацький, А.С.Макаренко, М.Монтесорі, В.О.Сухомлинський, Ф.Ф.Брюховецький, О.Н.Тубельський-Школа самовизначення О.О.Католіков-Агрошкола Дональд Ховард(США)-Школа завтрашнього дня. Використана література: Селевко Г.К. Сучасні педагогічні технології Амонашвілі Ш.О. Здрастуйте, діти! Шаталов В.Ф. Куди зникли двійки! Журнал ”Народное образование”, М., 1993-1997 р. р. Журнал “Рідна школа” К., 1994-98 р.р.